Допомога пернатим друзям узимку

Цьогорічна зима порадувала нас, дітлахів, раннім сніжком та морозцем, подарувавши веселі розваги. Я з друзями охоче катався на санчатах, будував снігові барикади, грав у сніжки. Та ж раптом до мене долинуло жалібне «тінь-тінь-тінь…». То була синичка, що літала від одного деревця до іншого в пошуках їжі, адже сніжок, якому ми так раділи, позбавив осілих пташок найнеобхіднішого – їжі. Пернаті друзі потребували допомоги!

Увечері ми з татом змайстрували годівничку. Вона вийшла дуже вдалою: із невисокими бортиками, що утримуватимуть корм од вітру, та розлогим дашком, який перешкоджатиме снігу припорошувати пташину їжу.

Зранку годівничка вже кликала до себе пернатих, щоб почастувати зерном пшениці, жита, кукурудзи, несмаженим гарбузовим та соняшниковим насінням, шматочками несолоного сала, крихтами білого хліба. Такі смаколики швидко помітили птахи.

Першими веселою юрбою прилетіли моторні хлопчики-горобчики. Вони, мов господарі, походжали по годівничці, обираючи ласощі. За ними поспішили й допитливі синички-сестрички, які обережно брали дзьобиками шматочки сала та хутчіш відлітали смакувати на гілочку, звільняючи місце в годівничці іншим птахам. До пташиної їдальні прилітали й голуби та ворони. Усім вистачило поживи! Веселий, дзвінкий щебет лунав довкола!

Відтоді я кожного дня слідкую за тим, щоб годівничка не залишалася порожньою, вчасно досипаю корм.

Друзі, не будьмо байдужими! Ми в змозі допомогти пернатим пережити зиму!

Корчов Денис, учень 4-А класу