Шлях України до незалежності, до створення суверенної держави був довгим та кривавим. Багато українців пожертвували своїм життям заради цієї прекрасної мети — об'єднати всі етнічні українські землі й створити умови для розвитку багатоетнічного українського народу, його мови, культури, традицій. Лише наприкінці ХХ століття мрія Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Івана Франка, мільйонів простих людей стала реальністю.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 1991 року, і продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, а також виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статусом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської соціалістичної республіки позачерговою сесією 24 серпня 1991 року урочисто проголосила Акт про незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНА.
1 грудня 1991 року в Україні відбувся всенародний референдум, в якому взяло участь 84,18% громадян країни; з них 90,32% підтвердили Акт проголошення незалежності від 24 серпня.
Віднині територія України є неподільною і недоторканою. На території України чинними є Конституція і закони України. Національні символи: Державний Гімн України — «Ще не вмерла України і слава, і воля», Державний Герб України — малий герб тризуб золотої барви на синьому щиті, Державний Прапор України — прямокутний жовто-блакитний стяг.
З моменту проголошення державного суверенітету України почався новий етап її історії — етап відродження української нації та держави.
Головними орієнтирами розвитку України стали: підвищення авторитету країни на міжнародній арені, будівництво демократичної правової держави, створення суспільства, що складається з активних та свідомих громадян, досягнення стійкого зростання в економіці та високого рівня добробуту й безпеки людей, збереження миру та злагоди у всіх областях життя, розвиток регіонів, підтримка культури і спорту.

Рік у рік набирала сил, міцніла Україна, переборюючи вантаж проблем, успадкованих від минулого, і відповідаючи на гострі виклики сучасності...

...Уперше за останні чверть століття слово «незалежність» цього року набуло нового значення. Відомо, що за свою землю і волю український народ боровся упродовж всієї історії. І сьогодні, у середині другого десятиріччя ХХІ століття, українці проливають кров за свободу, за батьківщину, за єдність. На жаль, Україна день своєї Незалежності зустрічатиме у стані неоголошеної війни, коли частина нашої землі анексована, коли кожного дня гинуть люди, коли біженцями у своїй країні стали десятки тисяч людей...
...Одночасно наш народ переживає нестримний процес національного відродження. Мільйони українців потягнулися до державної символіки як втілення ідей національної єдності і суверенності, своєрідного кода історичної пам'яті народу. А головне, із «Ще не вмерла України ні слава, ні воля...» під жовто-блакитними кольорами ми переможемо! Слава Україні! Героям слава!

У тебе, Вкраїно, є справжні герої,
Пишається ними народ.
Вкраїно, вперед — не скінчились набої,
Щоб вигнать проклятих заброд.

В цій мужності ми, Україно, с тобою.
Відновить життя свій потік.
А тих, хто не вийшов з кривавого бою,
Вкарбуймо у пам'ять навік.
                                      Вадим Крищенко

Джерело http://www.shevkyivlib.org.ua/derzhavni-zakupivli/75-traditsii-i-svyata-nezalezhnist-ukraine.html